У світі людей ще живе стара байка: мовляв, раз на рік, у найкоротшу ніч року, розквітає диво - Квітка Папороті, що приносить золото, удачу й мудрість,  відкриває шлях у щасливе майбутнє. Той, хто її знайде і зірве, відатиме, де заховані скарби, розумітиме мову тварин та птахів. Казки для тих, хто не відає страшної правди. А правда в тому, що та Квітка Папороті ніколи не росла під людським небом.  Її цвіт належить потойбіччю, де час зупиняється, простір зламаний, а нечисть бродить як у себе вдома. Коріння квітки п’є тепло померлих зі світу людей, воно рве, перековує, висмоктує його із плоті. В Потойбіччі живець не має ваги, лише ціну. Смертному дозволено увійти, але жодному не дозволено піти без плати.